Цілеспрямовано роблячи з них «козлів, які заважають нам жити»

У нашому суспільстві, на жаль, зміцнилася думка, що співробітники Державтоінспекції займаються виключно хабарництвом. До того ж вони іноді досить хамуваті. У той же час у самих даішників ставлення до водіїв часто як до потенційних злочинців або «гаманців на колесах». Хоча в нормальному суспільстві так бути не повинно.

На Заході до дорожніх патрульним ставлення трохи інше. Звичайно, співробітників поліції недолюблюють скрізь. Така їх як говоритися profession du fois. Однак середньо статистичний європеєць розуміє - у кожного своя робота. І патрульні, що роблять свою роботу як слід, оберігають їх життя від порушників, здатних ці життя відібрати. Та й навряд чи можна собі уявити ситуацію, коли німецький дорожній патрульний з битою в руках обкладе німецьким матом німецького водія. І навпаки.

У нас же ситуація зовсім інша - «даішник» майже завжди сприймається водієм як ворог. У той же час інший водій, навіть відверто порушує ПДР, - як жертва «даішників». При цьому ситуація на наших дорогах виглядає як поле бою, де йде війна на знищення. У підсумку - суха статистика з кількістю трупів на дорогах або відсторонених від посади патрульних.

Парадокс: якщо будь-якого водія переодягнути в міліцейську форму, видати палицю і радар, то він відразу ж перекинеться на іншу сторону. Адже співробітників ДАІ не завозять до нас звідкись. Вони - це ми, тільки тимчасово на боці влади. Вони іноді хамлять? Так. Але в країні, де один до одного звертаються за статевою ознакою, інакше й бути не може.

Інший парадокс полягає в тому, що у нас постійно змінюються правила ведення бойових дій. Що вчора було дозволено - сьогодні заборонено, потім через деякий час - знову дозволено. Прикладом тому можуть послужити ті ж обмеження швидкості. Правила змінюють депутати та члени уряду, а воювати за цими правилами доводиться рядовим патрульним. Та ще й за досить мізерну оплату, логічно породжує хабарництво.

До речі, про зарплату. Під час поїздки до Йорданії відразу кинулося в очі, що там водії, на відміну від сусіднього Єгипту, їздять цивілізовано. Гід пояснив: місцевим «даішникам» платять непогано, встановлену суму штрафів вони віддають державі, а ось те, що зароблять зверху, залишається у них. Але обов'язково з квитанцією і мотивацією. Може, це і небилиця. Однак наші «даішники» точно не відмовилися б від такого подзаработка. Правда, сказав гід, йорданці не хочуть, щоб їх дорожні патрульні багателі, тому намагаються менше порушувати правила дорожнього руху.

Третій парадокс в тому, що «даішники» у нашій країні перед тим, як зупинити круту тачку повинні спочатку подумати, чим це загрожує. Прикладом тому може послужити недавній конфлікт у Луганську, коли інспектор ДАІ Олексій Косяков зупинив автомобіль нардепа-«регіонала» Володимира Ландика, за що був побитий охоронцем депутата. Керівництво заохотило інспектора, нардеп розкаявся, проте чи буде Косяков і надалі зупиняти круті тачки? Як говоритися, обличчя - не казенне, щоб по ньому регулярно отримувати. Якщо в країні люди навіть за кермом діляться на доторканним і недоторканних, то в такій країні справедливості не може бути в принципі. При цьому «даішникам» дозволено воювати тільки з доторканними. А ненависть доторканним до недоторканним в підсумку виливається на патрульних.

А ще в нашій країні є багато іншого, що відрізняє нас від нормальних країн. Наприклад, водії, що не пропускають батьків з дитячими колясками на наземних переходах лише тому, що вони - «білі» і на машинах, а пішоходи - «чорні», тому що ходять на своїх двох. А ось в таких ситуаціях «даішників» поруч ніколи не виявляється. Може, в цей час їх займають інший, дуже потрібної суспільству роботою, наприклад, забезпечувати проїзд кортежів перших осіб держави?